#9.Минуле повертається

Що відчувають душі, які колись кохали одна одну, якщо вони зустрічаються не через кілька років, а через багато століть? Я обов'язково спитаю тебе про це. Про що ти подумав, коли вперше мене побачив?
Пробач, я таки тебе не впізнала. Можливо, за добу серце схаменулося, бо як інакше пояснити, що від повної байдужості воно перевернулося на шалене кохання. Набагато пізніше прокинувся розум. Несподівано спитав: "А чи не бачилися ми раніше?" Вдруге за життя виявив невластиву йому цікавість.
Моя кохана, ти зробила все, щоб я згадала. Непочоловічому ніжна, але впевнена у рухах. Знала, що цього разу, якщо я заперечуватиму, мене можна взяти на руки і віднести на ложе любові, та не шкодувала слів, вмовляючи мене. Не слухала, що мені там подобалося раніше, бо це вже була не я. Не питала, чи добре мені, бо боялася згаяти навіть мить цього дива.
На досить помітному ланцюжку золотий же підвіс із зображеням твого теперішнього знаку зодіаку. Тілець - Бик- Тур. Турин! Я мала здогадатися, та була мов сліпа. Вибач мені, це було так давно, IX століття. Я майже все забула, крім того, що кохаю тебе.
"I still love you," - проникливо співає Стінг в одній з моїх улюблених пісень доноксової епохи останнього життя.

#8.І це моя країна...

Щонайменше раз на тиждень мені доводиться бувати на станції метро "Лісова". Щоразу одна й та сама думка: осередок злиднів. Щоразу намагаюся не помічати бруду, натовпу, калік та продавців усілякого мотлоху.
Я відхилилася від звичного маршруту лише на крок, щоб подивитися краєм ока на товар тітоньки, що пропонувала вироби з природних (та не дуже) каменів. Низки перлів так кумедно висіли на її руках. На стареньку жіночку, що стояла поряд, й уваги не звернула: таких тут багато. Та чомусь її пропозиція-зойк "купіть кофтинку за гривню" гаком зачепила серце. Поряд з валізою сусідки, повною справді цінних для мене речей, її немудрий скарб - гіпюрова біла блузочка і жовта газова хустинка (суцільна синтетика минулого сторіччя) - (...).
Я вже пішла геть, а в голові лунало: "Вона справді віддає цю річ усього за одну гривню? Може мені почулося? Речі із секонд-хенду коштують дорожче. Напевно, вона дуже потребує грошей. Чи не образиться ця бабця, якщо я просто дам їй цю гривню та хай продає свої речі далі?.." Я повернулась, зробила вигляд, що мене цікавить вміст валізи, та ціна не лише не підвищилась, а й додалося жалібне "Нема за що купити хліба".
Не пам'ятаю, як гаманець опинився в моїх руках. Тицьнула п'ятірку і жестом зупинила неминуче прагнення віддати мені кофтинку і хустку заразом. "Залишіть собі," - додала. А старенька вхопила мою руку і почала її цілувати, відриваючись лише на слова подяки. "Щасти вам," - ледь вирвалась від неї, за хвилину ми б уже плакали разом.
Я не знаю, за які свої життєві помилки ця жінка заслужила таку долю. Хай Бог її пробачить. Та я не можу любити країну, яка гарантує мені таку старість і не робить жодного кроку допомогти пристойно заробити.
Мій життєвий принцип - "ніколи нікому не подавати" - цей випадок не змінить, бо в Києві це дуже давня професія. Та чому мене починає тіпати від самого цього спогаду?.. Чому мені так печуть ті цілунки?..

"Боже, у якій божевільній країні я живу, справді вільній від Бога та його засад..."

#7.Справжнє кохання

Надвечірнє сонце безсоромно зазирає у готельний номер. Його промені, долаючи прозору завісу, розбиваються на тисячі блискіток, примушуючи мене ледь примружити очі. Здається, що біля мене нікого немає і я кохаюся із самим Ярилом. Та варто лише трохи повернути голову, і постає моє ладо, оточене сяйвом, мов крила янгола палахкотять за його спиною.